CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Samuel

Kapitel 18

1 Und da er hatte3615 ausgeredet1696 mit Saul7586, verband sich7194 das Herz5315 Jonathans3083 mit dem Herzen Davids1732; und Jonathan3083 gewann ihn lieb157 wie sein eigen Herz.

2 Und Saul7586 nahm3947 ihn des Tages3117 und ließ5414 ihn nicht wieder7725 zu seines Vaters1 Haus1004 kommen.

3 Und Jonathan3083 und David1732 machten3772 einen Bund1285 miteinander; denn er hatte160 ihn lieb wie sein eigen Herz5315.

4 Und Jonathan3083 zog6584 aus seinen Rock4055, den er anhatte, und gab5414 ihn David1732, dazu seinen Mantel, sein4598 Schwert2719, seinen Bogen7198 und seinen Gürtel2289.

5 Und David1732 zog aus3318, wohin ihn4421 Saul7586 sandte7971, und hielt sich5869 klüglich7919. Und Saul7586 setzte7760 ihn5869 über die Kriegsleute582; und er gefiel3190 wohl allem Volk5971, auch den Knechten5650 Sauls7586.

6 Es begab sich7725 aber, da er1732 wiederkommen war von des Philisters Schlacht5221, daß die Weiber802 aus3318 allen Städten5892 Israels3478 waren935 gegangen mit Gesang7891 und6430 Reigen4246 dem Könige4428 Saul7586 entgegen7125 mit Pauken8596, mit Freuden8057 und mit Geigen7991.

7 Und die Weiber802 sangen gegeneinander und spielten7832 und sprachen559: Saul7586 hat6030 tausend505 geschlagen5221, aber David1732 zehntausend7233.

8 Da ergrimmete Saul7586 sehr3966, und gefiel5869 ihm das Wort1697 übel3415 und sprach559: Sie5414 haben David1732 zehntausend7233 gegeben5414 und mir tausend505; das Königreich4410 will noch sein werden.

9 Und Saul7586 sah David1732 sauer an von dem Tage3117 und fortan.

10 Des andern Tages4283 geriet6743 der5059 böse7451 Geist7307 von GOtt430 über Saul7586 und weissagete daheim im Hause1004; David1732 aber spielte auf den Saiten mit seiner Hand3027, wie er täglich3117 pflegte. Und Saul7586 hatte einen Spieß2595 in8432 der Hand3027

11 und7586 schoß2904 ihn2595 und gedachte559: Ich will David1732 an die Wand7023 spießen5221. David1732 aber wandte sich5437 zweimal6471 von6440 ihm.

12 Und Saul7586 fürchtete3372 sich vor6440 David1732; denn der HErr3068 war mit ihm und war von Saul7586 gewichen5493.

13 Da tat5493 ihn Saul7586 von sich und setzte7760 ihn zum Fürsten8269 über tausend505 Mann; und er zog aus3318 und ein935 vor6440 dem Volk5971.

14 Und David1732 hielt sich klüglich7919 in all seinem Tun1870; und der HErr3068 war mit ihm.

15 Da nun Saul7586 sah7200, daß er sich1481 so3966 klüglich7919 hielt7919, scheuete er sich vor6440 ihm.

16 Aber ganz Israel3478 und Juda3063 hatte David1732 lieb157; denn er zog aus3318 und ein vor6440 ihnen her935.

17 Und2428 Saul7586 sprach559 zu David1732: Siehe, meine größte1419 Tochter1323 Merob will ich dir zum Weibe802 geben5414; sei nur freudig und führe3898 des HErrn3068 Kriege4421! Denn Saul7586 gedachte559: Meine Hand3027 soll nicht an ihm sein, sondern die Hand3027 der Philister6430.

18 David1732 aber antwortete559 Saul7586: Wer bin ich, und was ist mein Leben2416 und Geschlecht4940 meines Vaters1 in Israel3478, daß ich des Königs4428 Eidam2860 werden soll?

19 Da aber die Zeit6256 kam, daß Merob, die Tochter1323 Sauls7586, sollte David1732 gegeben5414 werden, ward sie Adriel5741, dem Meholathiter4259, zum Weibe802 gegeben5414.

20 Aber Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, hatte den David1732 lieb157. Da das1697 Saul7586 angesagt5046 ward, sprach er5869: Das ist recht3474.

21 Ich will sie559 ihm2859 geben5414, daß sie8147 ihm zum Fall4170 gerate, und7586 der Philister6430 Hände3027 über ihn kommen. Und7586 sprach559 zu David1732: Du sollst heute3117 mit der andern mein Eidam werden.

22 Und559 Saul7586 gebot6680 seinen Knechten5650: Redet mit David1732 heimlich3909 und sprechet: Siehe, der König4428 hat1696 Lust2654 zu dir, und alle seine Knechte5650 lieben157 dich; so sei nun des Königs4428 Eidam2859!

23 Und die Knechte5650 Sauls7586 redeten solche Worte1696 vor5869 den Ohren241 Davids1732. David1732 aber sprach559: Dünket euch2859 das1697 ein Geringes sein7043, des Königs4428 Eidam zu sein? Ich aber bin ein armer7326, geringer7034 Mann376.

24 Und die Knechte5650 Sauls7586 sagten5046 ihm wieder und sprachen559: Solche Worte1697 hat1696 David1732 geredet.

25 Saul7586 sprach559: So saget zu David1732: Der König4428 begehret keine Morgengabe4119 ohne hundert3967 Vorhäute6190 von den Philistern6430, daß man559 sich5307 räche5358 an des Königs4428 Feinden341. Denn Saul7586 trachtete2803, David1732 zu fällen durch der Philister6430 Hand3027.

26 Da sagten seine Knechte5650 David1732 an5046 solche Worte1697 und deuchte3474 David1732 die Sache gut sein5869, daß er des Königs4428 Eidam2859 würde. Und die Zeit3117 war noch nicht aus4390.

27 Da machte sich David1732 auf6965 und6430 zog3212 hin mit seinen Männern582 und schlug5221 unter den Philistern zweihundert3967 Mann376. Und David1732 brachte935 ihre Vorhaute und vergnügte dem Könige4428 die Zahl4390, daß er des Königs4428 Eidam würde. Da gab5414 ihm2859 Saul7586 seine Tochter1323 Michal4324 zum Weibe802.

28 Und Saul7586 sah7200 und merkte3045, daß der HErr3068 mit David1732 war. Und Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, hatte ihn lieb157.

29 Da7586 fürchtete3372 sich Saul7586 noch3254 mehr vor6440 David1732 und1732 ward3117 sein Feind341 sein Leben lang.

30 Und da der Philister6430 Fürsten8269 auszogen3318, handelte7919 David1732 klüglicher denn alle Knechte5650 Sauls7586, wenn1767 sie3966 auszogen3318, daß sein3365 Name8034 hochgepreiset ward.

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 18

1-а Самуїлова

Розділ 18

1 Und da er hatte3615 ausgeredet1696 mit Saul7586, verband sich7194 das Herz5315 Jonathans3083 mit dem Herzen Davids1732; und Jonathan3083 gewann ihn lieb157 wie sein eigen Herz.

1 І сталося, як скінчи́в він говорити до Саула, то Йоната́нова душа зв'яза́лася з душею Давидовою, — і полюбив його Йонатан, як душу свою.

2 Und Saul7586 nahm3947 ihn des Tages3117 und ließ5414 ihn nicht wieder7725 zu seines Vaters1 Haus1004 kommen.

2 І того дня взяв його Сау́л, і не пустив його вернутися до дому його ба́тька.

3 Und Jonathan3083 und David1732 machten3772 einen Bund1285 miteinander; denn er hatte160 ihn lieb wie sein eigen Herz5315.

3 І склав Йоната́н із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

4 Und Jonathan3083 zog6584 aus seinen Rock4055, den er anhatte, und gab5414 ihn David1732, dazu seinen Mantel, sein4598 Schwert2719, seinen Bogen7198 und seinen Gürtel2289.

4 І зняв Йоната́н із себе плаща́, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання́ своє, і все аж до меча свого, і аж до лу́ка свого, і аж до по́яса свого.

5 Und David1732 zog aus3318, wohin ihn4421 Saul7586 sandte7971, und hielt sich5869 klüglich7919. Und Saul7586 setzte7760 ihn5869 über die Kriegsleute582; und er gefiel3190 wohl allem Volk5971, auch den Knechten5650 Sauls7586.

5 І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настанови́в його Саул над вояка́ми, і він подо́бався усьому наро́дові, а також Сауловим рабам.

6 Es begab sich7725 aber, da er1732 wiederkommen war von des Philisters Schlacht5221, daß die Weiber802 aus3318 allen Städten5892 Israels3478 waren935 gegangen mit Gesang7891 und6430 Reigen4246 dem Könige4428 Saul7586 entgegen7125 mit Pauken8596, mit Freuden8057 und mit Geigen7991.

6 І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то повихо́дили жінки́ зо всіх Ізраїлевих міст, — щоб співати та танцюва́ти назустріч царя Саула, із бу́бнами, із радістю, та з цимба́лами.

7 Und die Weiber802 sangen gegeneinander und spielten7832 und sprachen559: Saul7586 hat6030 tausend505 geschlagen5221, aber David1732 zehntausend7233.

7 І викрикували ті жінки́, що грали, та й казали: „Саул повбива́в свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!“

8 Da ergrimmete Saul7586 sehr3966, und gefiel5869 ihm das Wort1697 übel3415 und sprach559: Sie5414 haben David1732 zehntausend7233 gegeben5414 und mir tausend505; das Königreich4410 will noch sein werden.

8 І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприє́мна йому, і він сказав: „Давидові дали́ десятки тисяч, а мені дали тисячі, — йому бракує ще тільки царюва́ння!“

9 Und Saul7586 sah David1732 sauer an von dem Tage3117 und fortan.

9 І від того дня й далі Саул дивився за́здрісним оком на Давида.

10 Des andern Tages4283 geriet6743 der5059 böse7451 Geist7307 von GOtt430 über Saul7586 und weissagete daheim im Hause1004; David1732 aber spielte auf den Saiten mit seiner Hand3027, wie er täglich3117 pflegte. Und Saul7586 hatte einen Spieß2595 in8432 der Hand3027

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамови́тий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 und7586 schoß2904 ihn2595 und gedachte559: Ich will David1732 an die Wand7023 spießen5221. David1732 aber wandte sich5437 zweimal6471 von6440 ihm.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: „Уда́рю в Давида, і приб'ю його до стіни́! Та Давид два ра́зи ухили́вся від нього.

12 Und Saul7586 fürchtete3372 sich vor6440 David1732; denn der HErr3068 war mit ihm und war von Saul7586 gewichen5493.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Госпо́дь, а від Саула Він відступи́в.

13 Da tat5493 ihn Saul7586 von sich und setzte7760 ihn zum Fürsten8269 über tausend505 Mann; und er zog aus3318 und ein935 vor6440 dem Volk5971.

13 І віддали́в його Саул від себе, і настанови́в його собі тисячником, і він вихо́див на війни, і верта́вся перед наро́дом.

14 Und David1732 hielt sich klüglich7919 in all seinem Tun1870; und der HErr3068 war mit ihm.

14 І мав Давид пово́дження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 Da nun Saul7586 sah7200, daß er sich1481 so3966 klüglich7919 hielt7919, scheuete er sich vor6440 ihm.

15 І побачив Саул, що той має велике пово́дження, і налякався його.

16 Aber ganz Israel3478 und Juda3063 hatte David1732 lieb157; denn er zog aus3318 und ein vor6440 ihnen her935.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він вихо́див на війни, і верта́вся перед ними.

17 Und2428 Saul7586 sprach559 zu David1732: Siehe, meine größte1419 Tochter1323 Merob will ich dir zum Weibe802 geben5414; sei nur freudig und führe3898 des HErrn3068 Kriege4421! Denn Saul7586 gedachte559: Meine Hand3027 soll nicht an ihm sein, sondern die Hand3027 der Philister6430.

17 І сказав Саул до Давида: „Ось моя найстарша дочка́ Мерав, — її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні ві́йни!“ А про себе Саул сказав: „Нехай не буде на ньому моя рука, — а нехай буде на ньому рука филисти́млян!“

18 David1732 aber antwortete559 Saul7586: Wer bin ich, und was ist mein Leben2416 und Geschlecht4940 meines Vaters1 in Israel3478, daß ich des Königs4428 Eidam2860 werden soll?

18 А Давид сказав до Саула: „Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зя́тем цареві?“

19 Da aber die Zeit6256 kam, daß Merob, die Tochter1323 Sauls7586, sollte David1732 gegeben5414 werden, ward sie Adriel5741, dem Meholathiter4259, zum Weibe802 gegeben5414.

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку́, то вона була ви́дана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 Aber Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, hatte den David1732 lieb157. Da das1697 Saul7586 angesagt5046 ward, sprach er5869: Das ist recht3474.

20 а Давида покохала Мелхо́ла,друга Саулова дочка́. І розповіли́ про це Саулові, і ця річ була слу́шна в оча́х його.

21 Ich will sie559 ihm2859 geben5414, daß sie8147 ihm zum Fall4170 gerate, und7586 der Philister6430 Hände3027 über ihn kommen. Und7586 sprach559 zu David1732: Du sollst heute3117 mit der andern mein Eidam werden.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за па́стку, — і нехай буде на ньому рука филисти́млян!“ А до Давида Саул сказав удруге: „Посвоя́чишся сьогодні зо мною“.

22 Und559 Saul7586 gebot6680 seinen Knechten5650: Redet mit David1732 heimlich3909 und sprechet: Siehe, der König4428 hat1696 Lust2654 zu dir, und alle seine Knechte5650 lieben157 dich; so sei nun des Königs4428 Eidam2859!

22 І наказав Саул своїм рабам: „Промовляйте до Давида поти́ху, говорячи: Ось цар уподо́бав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоя́чишся з царем“.

23 Und die Knechte5650 Sauls7586 redeten solche Worte1696 vor5869 den Ohren241 Davids1732. David1732 aber sprach559: Dünket euch2859 das1697 ein Geringes sein7043, des Königs4428 Eidam zu sein? Ich aber bin ein armer7326, geringer7034 Mann376.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: „Чи то легко в ваших оча́х посвоя́читися з царем? Таж я люди́на вбога та маловажна!“

24 Und die Knechte5650 Sauls7586 sagten5046 ihm wieder und sprachen559: Solche Worte1697 hat1696 David1732 geredet.

24 І розповіли́ це раби Саула йому, говорячи: „Отак говорив Давид“.

25 Saul7586 sprach559: So saget zu David1732: Der König4428 begehret keine Morgengabe4119 ohne hundert3967 Vorhäute6190 von den Philistern6430, daß man559 sich5307 räche5358 an des Königs4428 Feinden341. Denn Saul7586 trachtete2803, David1732 zu fällen durch der Philister6430 Hand3027.

25 І сказав Саул: „Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду́, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на не́приятелях царя“. А Саул ду́мав тим зробити, щоб Давид попав до руки филисти́млян.

26 Da sagten seine Knechte5650 David1732 an5046 solche Worte1697 und deuchte3474 David1732 die Sache gut sein5869, daß er des Königs4428 Eidam2859 würde. Und die Zeit3117 war noch nicht aus4390.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоя́читися з царем. І в недовгому ча́сі

27 Da machte sich David1732 auf6965 und6430 zog3212 hin mit seinen Männern582 und schlug5221 unter den Philistern zweihundert3967 Mann376. Und David1732 brachte935 ihre Vorhaute und vergnügte dem Könige4428 die Zahl4390, daß er des Königs4428 Eidam würde. Da gab5414 ihm2859 Saul7586 seine Tochter1323 Michal4324 zum Weibe802.

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филисти́млян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоя́читися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку́ свою Мелхо́лу.

28 Und Saul7586 sah7200 und merkte3045, daß der HErr3068 mit David1732 war. Und Michal4324, Sauls7586 Tochter1323, hatte ihn lieb157.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхо́ла, Саулова дочка́, полюбила його.

29 Da7586 fürchtete3372 sich Saul7586 noch3254 mehr vor6440 David1732 und1732 ward3117 sein Feind341 sein Leben lang.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул нена́видів Давида по всі дні.

30 Und da der Philister6430 Fürsten8269 auszogen3318, handelte7919 David1732 klüglicher denn alle Knechte5650 Sauls7586, wenn1767 sie3966 auszogen3318, daß sein3365 Name8034 hochgepreiset ward.

30 І вихо́дили воювати филистимські провідники́, і бувало — скільки вони вихо́дили, то Давид мав найбільше пово́дження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я́ його дуже шановане.

1.0x